1:1 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),
1:2 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:
1:3 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа,
1:4 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,
1:5 котрому слава на віки вічні. Амінь.
1:6 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.
1:7 Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.
1:8 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.
1:9 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.
1:10 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.
1:11 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.
1:12 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.
1:13 Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,
1:14 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.
1:15 Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,
1:16 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,
1:17 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.
1:18 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.
1:19 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.
1:20 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.
1:21 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,
1:22 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,
1:23 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував,
1:24 і прославляли у мені Бога.
2:1 Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2:2 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.
2:3 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
2:4 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
2:5 ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас
2:6 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.
2:7 Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:
2:8 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)
2:9 і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
2:10 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
2:11 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
2:12 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
2:13 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
2:14 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?
2:15 Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;
2:16 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.
2:17 Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
2:18 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
2:19 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
2:20 Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
2:21 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
3:1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами?
3:2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?
3:3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?
3:4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!
3:5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?
3:6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.
3:7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.
3:8 І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.
3:9 Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.
3:10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.
3:11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.
3:12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.
3:13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)
3:14 щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру.
3:15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него.
3:16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.
3:17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.
3:18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.
3:19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.
3:20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.
3:21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.
3:22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.
3:23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.
3:24 Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.
3:25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.
3:26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.
3:27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.
3:28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.
3:29 Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.
4:1 Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,
4:2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
4:3 Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.
4:4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
4:5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
4:6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
4:7 Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
4:8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.
4:9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
4:10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
4:11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
4:12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.
4:13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
4:14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
4:15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
4:16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
4:17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
4:18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
4:19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,
4:20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас.
4:21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?
4:22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
4:23 Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.
4:24 Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
4:25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.
4:26 А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.
4:27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
4:28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
4:29 Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
4:30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.
4:31 Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.
5:1 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.
5:2 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе.
5:3 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, .що винен увесь закон чинити.
5:4 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.
5:5 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.
5:6 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна.
5:7 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді?
5:8 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.
5:9 Трошки квасу все місиво квасить.
5:10 Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.
5:11 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.
5:12 Ой коли б відсічено тих, що колотять вами!
5:13 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.
5:14 Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.
5:15 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.
5:16 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.
5:17 Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.
5:18 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.
5:19 Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,
5:20 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,
5:21 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.
5:22 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра,
5:23 тихість, вдержливість. На таких нема закону.
5:24 А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннем.
5:25 Коли духом живемо, духом і ходімо.
5:26 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.
6:1 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним.
6:2 Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів.
6:3 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.
6:4 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому.
6:5 Кожен бо свій тягар нести ме.
6:6 Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.
6:7 Не обманюйте себе: 3 Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме.
6:8 Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне.
6:9 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.
6:10 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі,
6:11 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.
6:12 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.
6:13 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.
6:14 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові.
6:15 У Христї бо Ісусї нї обрізанне нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє.
6:16 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.
6:17 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.
6:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.