Ukrainian Bible: Luke

1:1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,

1:2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

1:3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

1:4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

1:5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

1:6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

1:7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

1:8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

1:9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

1:10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

1:11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

1:12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

1:13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

1:14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

1:15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

1:16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

1:17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

1:18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

1:19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

1:20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

1:21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

1:22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

1:23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

1:24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

1:25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

1:26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

1:27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

1:28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

1:29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

1:30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

1:31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

1:32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

1:33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

1:34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

1:35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

1:36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

1:37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

1:38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

1:39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

1:40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

1:41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

1:42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

1:43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

1:44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

1:45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

1:46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,

1:47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

1:48 що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

1:49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

1:50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

1:51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

1:52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

1:53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

1:54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

1:55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

1:56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

1:57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

1:58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

1:59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

1:60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

1:61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

1:62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

1:63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

1:64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

1:65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

1:66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

1:67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

1:68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

1:69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

1:70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

1:71 спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

1:72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

1:73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

1:74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

1:75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

1:76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

1:77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

1:78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

1:79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

1:80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

2:1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну.

2:2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.

2:3 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город.

2:4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)

2:5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.

2:6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.

2:7 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

2:8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.

2:9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.

2:10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям.

2:11 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.

2:12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.

2:13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

2:14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

2:15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

2:16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

2:17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

2:18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

2:19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм.

2:20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

2:21 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі.

2:22 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

2:23 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

2:24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

2:25 І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

2:26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

2:27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

2:28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

2:29 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

2:30 бо виділи очі мої спасенне твоє

2:31 що приготовив єси перед лицем усіх людей,

2:32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

2:33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

2:34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть,

2:35 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

2:36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого;

2:37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

2:38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

2:39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

2:40 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;,

2:41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.

2:42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,

2:43 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його,

2:44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.

2:45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.

2:46 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.

2:47 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його.

2:48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.

2:49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені?

2:50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм,

2:51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм.

2:52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.

3:1 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,

3:2 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.

3:3 І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів,

3:4 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

3:5 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;

3:6 і побачить усяке тіло спасеннє Боже.

3:7 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

3:8 Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові.

3:9 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.

3:10 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ?

3:11 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.

3:12 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?

3:13 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.

3:14 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.

3:15 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він,

3:16 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

3:17 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.

3:18 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

3:19 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,

3:20 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці.

3:21 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

3:22 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.

3:23 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв,

3:24 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв,

3:25 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,

3:26 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин,

3:27 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,

3:28 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,

3:29 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,

3:30 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів,

3:31 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,

3:32 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,

3:33 Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,

3:34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,

3:35 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,

3:36 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів,

3:37 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,

3:38 Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

4:1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

4:2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв.

4:3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

4:4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим.

4:5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

4:6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її.

4:7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

4:8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

4:9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз:

4:10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

4:11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю.

4:12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого.

4:13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

4:14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него,

4:15 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.

4:16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

4:17 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

4:18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

4:19 проповідувати рік Господень приятний.

4:20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.

4:21 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших.

4:22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

4:23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні.

4:24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

4:25 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі;

4:26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці.

4:27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

4:28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

4:29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

4:30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,

4:31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.

4:32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

4:33 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,

4:34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

4:35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому.

4:36 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять?

4:37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї.

4:38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.

4:39 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.

4:40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.

4:41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

4:42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.

4:43 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

4:44 і проповідував по школах галилейських.

5:1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

5:2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

5:3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.

5:4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

5:5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

5:6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

5:7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

5:8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.

5:9 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.

5:10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.

5:11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.

5:12 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

5:13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

5:14 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

5:15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

5:16 Він же виходив у пустиню та молив ся.

5:17 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

5:18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

5:19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

5:20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

5:21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

5:22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

5:23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

5:24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи,

5:24 розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

5:25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

5:26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.

5:27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.

5:28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

5:29 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.

5:30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?

5:31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому.

5:32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

5:33 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

5:34 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ?

5:35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.

5:36 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

5:37 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

5:38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.

5:39 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.

6:1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.

6:2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?

6:3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:

6:4 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?

6:5 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.

6:6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

6:7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.

6:8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.

6:9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

6:10 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.

6:11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.

6:12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

6:13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

6:14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,

6:15 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,

6:16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

6:17 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,

6:18 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся.

6:19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.

6:20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

6:21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

6:22 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.

6:23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

6:24 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.

6:25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.

6:26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

6:27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,

6:28 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.

6:29 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

6:30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея.

6:31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.

6:32 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.

6:33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.

6:34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.

6:35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.

6:36 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден.

6:37 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.

6:38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.

6:39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ?

6:40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.

6:41 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш?

6:42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.

6:43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.

6:44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.

6:45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.

6:46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?

6:47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:

6:48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.

6:49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.

7:1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.

7:2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий

7:3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.

7:4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:

7:5 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.

7:6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;

7:7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.

7:8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

7:9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.

7:10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.

7:11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.

7:12 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.

7:13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.

7:14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.

7:15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.

7:16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.

7:17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.

7:18 І сповістили Йоана ученики його про все те.

7:19 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

7:20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ?

7:21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне.

7:22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.

7:23 І блажен, хто де зблазнить ся мною.

7:24 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?

7:25 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.

7:26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.

7:27 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

7:28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.

7:29 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннем Йоановим.

7:30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.

7:31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?

7:32 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.

7:33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.

7:34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.

7:35 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.

7:36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.

7:37 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,

7:38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.

7:39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

7:40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.

7:41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.

7:42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?

7:43 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.

7:44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.

7:45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.

7:46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.

7:47 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.

7:48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.

7:49 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?

7:50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

8:1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,

8:2 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,

8:3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.

8:4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:

8:5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.

8:6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.

8:7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його.

8:8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.

8:9 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця?

8:10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.

8:11 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже.

8:12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.

8:13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.

8:14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.

8:15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

8:16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.

8:17 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде.

8:18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него.

8:19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.

8:20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.

8:21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його.

8:22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.

8:23 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.

8:24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.

8:25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його?

8:26 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.

8:27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.

8:28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.

8:29 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню.

8:30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.

8:31 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.

8:32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.

8:33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.

8:34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.

8:35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.

8:36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.

8:37 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.

8:38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:

8:39 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому .Ісус.

8:40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.

8:41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.

8:42 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;

8:43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,

8:44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.

8:45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?

8:46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.

8:47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.

8:48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

8:49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.

8:50 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.

8:51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.

8:52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.

8:53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.

8:54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.

8:55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.

8:56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.

9:1 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.

9:2 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.

9:3 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте.

9:4 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.

9:5 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуванне проти них.

9:6 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди.

9:7 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,

9:8 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.

9:9 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.

9:10 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда.

9:11 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.

9:12 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці.

9:13 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.

9:14 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.

9:15 І зробили так, і посадовили всіх.

9:16 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.

9:17 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.

9:18 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?

9:19 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.

9:20 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

9:21 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,

9:22 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

9:23 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.

9:24 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.

9:25 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

9:26 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

9:27 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.

9:28 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

9:29 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

9:30 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;

9:31 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

9:32 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

9:33 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

9:34 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

9:35 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

9:36 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.

9:37 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

9:38 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

9:39 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

9:40 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

9:41 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

9:42 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

9:43 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

9:44 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

9:45 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

9:46 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.

9:47 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,

9:48 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.

9:49 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.

9:50 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.

9:51 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

9:52 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.

9:53 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.

9:54 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?

9:55 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.

9:56 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

9:57 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.

9:58 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.

9:59 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.

9:60 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:

9:61 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.

9:62 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

10:1 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

10:2 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

10:3 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

10:4 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.

10:5 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

10:6 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

10:7 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

10:8 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,

10:9 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.

10:10 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

10:11 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

10:12 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

10:13 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

10:14 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.

10:15 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

10:16 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

10:17 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

10:18 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

10:19 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

10:20 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

10:21 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

10:22 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

10:23 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

10:24 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

10:25 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

10:26 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

10:27 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

10:28 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

10:29 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

10:30 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

10:31 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

10:32 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

10:33 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

10:34 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

10:35 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

10:36 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

10:37 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

10:38 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

10:39 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

10:40 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

10:41 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

10:42 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.

11:1 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.

11:2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.

11:3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.

11:4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

11:5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби,

11:6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;

11:7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:

11:8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.

11:9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.

11:10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

11:11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?

11:12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?

11:13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

11:14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.

11:15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси.

11:16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.

11:17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає.

11:18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси.

11:19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх ? Тим суддями вашими вони будуть.

11:20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.

11:21 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.

11:22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його.

11:23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.

11:24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.

11:25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.

11:26 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.

11:27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.

11:28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.

11:29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.

11:30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:

11:31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут,

11:32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.

11:33 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.

11:34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.

11:35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.

11:36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.

11:37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом.

11:38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.

11:39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.

11:40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.

11:41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.

11:42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.

11:43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.

11:44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.

11:45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш.

11:46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.

11:47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.

11:48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.

11:49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,

11:50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,

11:51 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.

11:52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.

11:53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,

11:54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

12:1 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.

12:2 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

12:3 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.

12:4 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти.

12:5 Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.

12:6 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.

12:7 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.

12:8 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.

12:9 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими.

12:10 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.

12:11 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:

12:12 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

12:13 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.

12:14 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

12:15 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.

12:16 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;

12:17 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?

12:18 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє.

12:19 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.

12:20 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?

12:21 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.

12:22 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь.

12:23 Душа більша їжі, а тїло одежі.

12:24 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?

12:25 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?

12:26 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?

12:27 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.

12:28 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?

12:29 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);

12:30 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

12:31 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.

12:32 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

12:33 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.

12:34 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

12:35 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

12:36 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.

12:37 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

12:38 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.

12:39 Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.

12:40 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.

12:41 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?

12:42 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

12:43 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.

12:44 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.

12:45 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,

12:46 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.

12:47 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.

12:48 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.

12:49 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже.

12:50 Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся!

12:51 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне:

12:52 буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох.

12:53 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

12:54 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.

12:55 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.

12:56 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?

12:57 Чом же й про себе не судите право?

12:58 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю.

12:59 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.

13:1 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

13:2 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?

13:3 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.

13:4 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?

13:5 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.

13:6 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,

13:7 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?

13:8 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,

13:9 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.

13:10 Навчав же в одній школі по суботам.

13:11 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.

13:12 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

13:13 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

13:14 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

13:15 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?

13:16 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

13:17 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ?

13:18 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?

13:19 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

13:20 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?

13:21 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

13:22 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.

13:23 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:

13:24 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

13:25 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

13:26 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.

13:27 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

13:28 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.

13:29 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

13:30 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.

13:31 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.

13:32 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.

13:33 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

13:34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.

13:35 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.

14:1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

14:2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

14:3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

14:4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

14:5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

14:6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

14:7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

14:8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

14:9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

14:10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

14:11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

14:12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

14:13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

14:14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

14:15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

14:16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

14:17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

14:18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

14:19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

14:20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

14:21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

14:22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

14:23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

14:24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

14:25 Ійшло ж із Ним пребагате народу; й обернувшись рече до них:

14:26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

14:27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

14:28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченне?

14:29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

14:30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

14:31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

14:32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

14:33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

14:34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

14:35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

15:1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

15:2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.

15:3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

15:4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

15:5 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.

15:6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

15:7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

15:8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

15:9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

15:10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

15:11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,

15:12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.

15:13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

15:14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.

15:15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.

15:16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.

15:17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

15:18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

15:19 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

15:20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.

15:21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

15:22 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

15:23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

15:24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

15:25 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

15:26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

15:27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

15:28 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

15:29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

15:30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

15:31 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

15:32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

16:1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.

16:2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.

16:3 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.

16:4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.

16:5 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?

16:6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.

16:7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.

16:8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм.

16:9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.

16:10 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

16:11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

16:12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?

16:13 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

16:14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.

16:15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

16:16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.

16:17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

16:18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

16:19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно.

16:20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

16:21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

16:22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.

16:23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.

16:24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

16:25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.

16:26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

16:27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

16:28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

16:29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

16:30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

16:31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

17:1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

17:2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

17:3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

17:4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

17:5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

17:6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

17:7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

17:8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

17:9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

17:10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

17:11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

17:12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

17:13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

17:14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

17:15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

17:16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

17:18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

17:19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

17:20 Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

17:21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

17:22 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.

17:23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.

17:24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

17:25 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.

17:26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.

17:27 Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.

17:28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

17:29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

17:30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

17:31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

17:32 Спогадайте Лотову жінку.

17:33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

17:34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

17:36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.

18:1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

18:2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

18:3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.

18:4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

18:5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

18:6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

18:7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

18:8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

18:9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

18:10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

18:11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

18:12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.

18:13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

18:14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

18:15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

18:16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

18:17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

18:18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

18:19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.

18:20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

18:21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

18:22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

18:23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

18:24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

18:25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

18:26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

18:27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

18:28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

18:29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

18:30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.

18:31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.

18:32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

18:33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

18:34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

18:35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;

18:36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

18:37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

18:38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

18:39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

18:40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

18:41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.

18:42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

18:43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

19:1 І вийшовши проходив через Єрихон.

19:2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

19:3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.

19:4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.

19:5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.

19:6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.

19:7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

19:8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.

19:9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

19:10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

19:11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

19:12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

19:13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

19:14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.

19:15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.

19:16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

19:17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

19:18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.

19:19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

19:20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

19:21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.

19:22 Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

19:23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.

19:24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

19:25 (І казали йому: Пане, має десять мин.

19:26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.

19:27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.

19:28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

19:29 І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

19:30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.

19:31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його.

19:32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

19:33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

19:34 Вони ж сказали: Господеві його треба.

19:35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

19:36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.

19:37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

19:38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

19:39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

19:40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

19:41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

19:42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

19:43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

19:44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

19:45 1 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

19:46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

19:47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

19:48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.

20:1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

20:2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

20:3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:

20:4 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?

20:5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

20:6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

20:7 І відказали, що не знають, звідкіля.

20:8 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

20:9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.

20:10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.

20:11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,

20:12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

20:13 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

20:14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

20:15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

20:16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

20:17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?

20:18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

20:19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.

20:20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.

20:21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.

20:22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

20:23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?

20:24 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.

20:25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові

20:26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

20:27 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,

20:28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

20:29 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.

20:30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.

20:31 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.

20:32 Опісля ж усїх умерла й жінка.

20:33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.

20:34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

20:35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

20:36 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

20:37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

20:38 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.

20:39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

20:40 І більш не сьміли питати Його нї про що.

20:41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

20:42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,

20:43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

20:44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

20:45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

20:46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

20:47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

21:1 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.

21:2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.

21:3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:

21:4 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.

21:5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:

21:6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано.

21:7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся ?

21:8 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами.

21:9 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.

21:10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,

21:11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть.

21:12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.

21:13 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє.

21:14 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати:

21:15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

21:16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас.

21:17 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого.

21:18 Та й волосина з голови вашої не загине.

21:19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

21:20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.

21:21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.

21:22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.

21:23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.

21:24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

21:25 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї.

21:26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся.

21:27 І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.

21:28 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.

21:29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:

21:30 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.

21:31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.

21:32 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.

21:33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

21:34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той.

21:35 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі.

21:36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

21:37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

21:38 Усї ж люде сходились рало до Него в церкву слухати Його.

22:1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

22:2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

22:3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

22:4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

22:5 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.

22:6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

22:7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

22:8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.

22:9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

22:10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

22:11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?

22:12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

22:13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

22:14 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.

22:15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

22:16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.

22:17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:

22:18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

22:19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

22:20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

22:21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

22:22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

22:23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.

22:24 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

22:25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.

22:26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.

22:27 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

22:28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

22:29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

22:30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

22:31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;

22:32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

22:33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

22:34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

22:35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

22:36 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

22:37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

22:38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.

22:39 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

22:40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

22:41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,

22:42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

22:43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

22:44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

22:45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

22:46 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

22:47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.

22:48 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

22:49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

22:50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

22:51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

22:52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

22:53 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

22:54 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.

22:55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

22:56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

22:57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

22:58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.

22:59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.

22:60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

22:61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.

22:62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

22:63 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.

22:64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.

22:65 І иншого багато, хуливши, казали на Него.

22:66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:

22:67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;

22:68 воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.

22:69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.

22:70 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

22:71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

23:1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

23:2 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

23:3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

23:4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

23:5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

23:6 Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

23:7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

23:8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

23:9 Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому.

23:10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

23:11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

23:12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

23:13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

23:14 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

23:15 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.

23:16 То, покаравши, підпущу Його.

23:17 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

23:18 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

23:19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

23:20 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

23:21 Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!

23:22 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

23:23 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

23:24 Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

23:25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

23:26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

23:27 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

23:28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

23:29 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

23:30 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

23:31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

23:32 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

23:33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

23:34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

23:35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

23:36 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

23:37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

23:38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

23:39 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

23:40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

23:41 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

23:42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

23:43 ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

23:44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

23:45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

23:46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

23:47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

23:48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

23:49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

23:50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

23:51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;

23:52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.

23:53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

23:54 І був день пятниця, а субота сьвітала.

23:55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.

23:56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.

24:1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

24:2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

24:3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

24:4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

24:5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

24:6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

24:7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

24:8 І згадали слова Його,

24:9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

24:10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

24:11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

24:12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

24:13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

24:14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

24:15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

24:16 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

24:17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

24:18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

24:19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

24:20 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

24:21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

24:22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

24:23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

24:24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

24:25 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

24:26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

24:27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

24:28 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

24:29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

24:30 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

24:31 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

24:32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

24:33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

24:34 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

24:35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

24:36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

24:37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

24:38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

24:39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

24:40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

24:41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

24:42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

24:43 І взявши, їв перед ними.

24:44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

24:45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

24:46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

24:47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

24:48 Ви ж сьвідки сього.

24:49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

24:50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

24:51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

24:52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

24:53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.