1:1 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,
1:2 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
1:3 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.
1:4 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів.
1:5 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої.
1:6 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед;
1:7 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.
1:8 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.
1:9 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані.
1:10 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.
1:11 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:,
1:12 І зараз Дух випровадив Його в пустиню.
1:13 І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому.
1:14 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,
1:15 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.
1:16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.
1:17 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.
1:18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.
1:19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи.
1:20 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним.
1:21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.
1:22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.
1:23 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,
1:24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий.
1:25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.
1:26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.
1:27 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його?
1:28 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській.
1:29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.
1:30 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї.
1:31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.
1:32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.
1:33 І ввесь город зібрав ся до дверей.
1:34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.
1:35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся.
1:36 І пустились за Ним Симон і ті що з ним.
1:37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.
1:38 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.
1:39 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.
1:40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.
1:41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.
1:42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.
1:43 І, заказавши йому, зараз відослав його,
1:44 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
1:45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.
2:1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї.
2:2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово.
2:3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.
2:4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений.
2:5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
2:6 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх:
2:7 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
2:8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших?
2:9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.
2:10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи
2:10 до розслабленого:)
2:11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого.
2:12 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
2:13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. -
2:14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
2:15 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
2:16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?
2:17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння;
2:18 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
2:19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
2:20 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні.
2:21 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
2:22 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.
2:23 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
2:24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
2:25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним?
2:26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
2:27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
2:28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.
3:1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
3:2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3:3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.
3:4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
3:5 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
3:6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
3:7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
3:8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
3:9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.
3:10 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
3:11 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
3:12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
3:13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.
3:14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
3:15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
3:16 І дав Симонові імя Петр;
3:17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;
3:18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
3:19 та Юду Іскариодького, що зрадив Його.
3:20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
3:21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
3:22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
3:23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
3:24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
3:25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
3:26 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.
3:27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
3:28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
3:29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
3:30 бо казали: Духа нечистого має.
3:31 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
3:32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
3:33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
3:34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
3:35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
4:1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
4:2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
4:3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4:4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
4:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
4:6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
4:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
4:8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
4:9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
4:10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
4:11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
4:12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
4:13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
4:14 Сїяч слово сіє.
4:15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
4:16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
4:17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся.
4:18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
4:19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
4:20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
4:21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
4:22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
4:23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
4:24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
4:25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
4:26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
4:27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
4:28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
4:29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
4:30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
4:31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
4:32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
4:33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
4:34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
4:35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
4:36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
4:37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
4:38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
4:39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
4:40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
4:41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
5:1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
5:2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
5:3 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
5:4 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
5:5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
5:6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
5:7 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
5:8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
5:9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
5:10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
5:11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
5:12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
5:13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
5:14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
5:15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
5:16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
5:17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
5:18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
5:19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
5:20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
5:21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
5:22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
5:23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
5:24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.
5:25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
5:26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
5:27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
5:28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
5:29 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
5:30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
5:31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
5:32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
5:33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
5:34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
5:35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
5:36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
5:37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
5:38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
5:39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
5:40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
5:41 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
5:42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
5:43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
6:1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
6:2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
6:3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
6:4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
6:5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6:6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
6:7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
6:8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
6:9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
6:10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
6:11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
6:12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
6:13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
6:14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
6:15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
6:16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
6:17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
6:18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
6:19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
6:20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
6:21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
6:22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
6:23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
6:24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
6:25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
6:26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
6:27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
6:28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
6:29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
6:30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
6:31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
6:32 І поплили в пусте місце човном, окроме.
6:33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
6:34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
6:35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
6:36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
6:37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
6:38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
6:39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
6:40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
6:41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
6:42 І їли всі, й наситились.
6:43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
6:44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
6:45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
6:46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
6:47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
6:48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
6:49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
6:50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
6:51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
6:52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
6:53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
6:54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
6:55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
6:56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
7:1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
7:2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
7:3 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
7:4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
7:5 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
7:6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7:7 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
7:8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
7:9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
7:10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.
7:11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
7:12 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
7:13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
7:14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
7:15 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
7:16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
7:17 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
7:18 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?
7:19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
7:20 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.
7:21 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
7:22 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
7:23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
7:24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
7:25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому
7:26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
7:27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.
7:28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.
7:29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.
7:30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.
7:31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.
7:32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.
7:33 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
7:34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
7:35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
7:36 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;
7:37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.
8:1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
8:2 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
8:3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.
8:4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?
8:5 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.
8:6 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.
8:7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8:8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.
8:9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
8:10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
8:11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
8:12 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
8:13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
8:14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
8:15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
8:16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
8:17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?
8:18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
8:19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
8:20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
8:21 І рече їм: Як же ви не розумієте?
8:22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
8:23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
8:24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
8:25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
8:26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.
8:27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
8:28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
8:29 А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
8:30 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.
8:31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.
8:32 І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
8:33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
8:34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.
8:35 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
8:36 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
8:37 Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
8:38 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
9:1 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.
9:2 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.
9:3 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.
9:4 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
9:5 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
9:6 Не знав бо, що казати: були бо полякані.
9:7 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.
9:8 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
9:9 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
9:10 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
9:11 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
9:12 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
9:13 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.
9:14 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
9:15 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
9:16 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
9:17 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
9:18 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
9:19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.
9:20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.
9:21 І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.
9:22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
9:23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
9:24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.
9:25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.
9:26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.
9:27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.
9:28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.
9:29 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.
9:30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.
9:31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
9:32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
9:33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
9:34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
9:35 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.
9:36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-
9:37 Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
9:38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.
9:39 Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
9:40 Хто бо не проти вас, той за вас.
9:41 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
9:42 Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
9:43 І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
9:44 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
9:45 І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
9:46 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
9:47 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
9:48 де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.
9:49 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
9:50 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.
10:1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
10:2 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
10:3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
10:4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
10:5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
10:6 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.
10:7 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,
10:8 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.
10:9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.
10:10 А в господї знов ученики Його про се питали Ного.
10:11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
10:12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
10:13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
10:14 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.
10:15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
10:16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
10:17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати?
10:18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.
10:19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.
10:20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
10:21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
10:22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
10:23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
10:24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти!
10:25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.
10:26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
10:27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.
10:28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
10:29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
10:30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне.
10:31 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.
10:32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
10:33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
10:34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.
10:35 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
10:36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
10:37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
10:38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
10:39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
10:40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
10:41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана.
10:42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
10:43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
10:44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
10:45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
10:46 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
10:47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
10:48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
10:49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.
10:50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
10:51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
10:52 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.
11:1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
11:2 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.
11:3 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.
11:4 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
11:5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
11:6 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.
11:7 І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
11:8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
11:9 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;
11:10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!
11:11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.
11:12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
11:13 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.
11:14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.
11:15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
11:16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
11:17 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.
11:18 І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
11:19 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.
11:20 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
11:21 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла.
11:22 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
11:23 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
11:24 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
11:25 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
11:26 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
11:27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,
11:28 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
11:29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
11:30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.
11:31 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
11:32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.
11:33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.
12:1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.
12:2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
12:3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.
12:4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
12:5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
12:6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.
12:7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
12:8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
12:9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
12:10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
12:11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
12:12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
12:13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
12:14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
12:15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.
12:16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
12:17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
12:18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
12:19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.
12:20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
12:21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.
12:22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.
12:23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
12:24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
12:25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
12:26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
12:27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
12:28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
12:29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;
12:30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
12:31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
12:32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
12:33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
12:34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.
12:35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
12:36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."
12:37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
12:38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
12:39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
12:40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
12:41 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
12:42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
12:43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
12:44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
13:1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля.
13:2 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
13:3 А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:
13:4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?
13:5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.
13:6 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.
13:7 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.
13:8 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.
13:9 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм.
13:10 І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.
13:11 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.
13:12 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.
13:13 І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.
13:14 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд
13:14 читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
13:15 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;
13:16 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
13:17 Горе ж важким і годуючим під той час!
13:18 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.
13:19 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.
13:20 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.
13:21 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.
13:22 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.
13:23 Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.
13:24 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,
13:25 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.
13:26 І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.
13:27 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.
13:28 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.
13:29 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.
13:30 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.
13:31 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.
13:32 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.
13:33 Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.
13:34 Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.
13:35 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)
13:36 щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.
13:37 Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.
14:1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
14:2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
14:3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
14:4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
14:5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
14:6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.
14:7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
14:8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
14:9 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14:10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
14:11 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
14:12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
14:13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
14:14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
14:15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
14:16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
14:17 І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
14:18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
14:19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
14:20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
14:21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
14:22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
14:23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
14:24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
14:25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
14:26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
14:27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
14:28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
14:29 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
14:30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
14:31 Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
14:32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
14:33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
14:34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
14:35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
14:36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
14:37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
14:38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
14:39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
14:40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
14:41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
14:42 Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
14:43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
14:44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
14:45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
14:46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
14:47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.
14:48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.
14:49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
14:50 І, покинувши Його, всі повтікали.
14:51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
14:52 він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
14:53 І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
14:54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
14:55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
14:56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
14:57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
14:58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
14:59 Та й так не сходились сьвідчення їх.
14:60 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
14:61 Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?
14:62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
14:63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
14:64 Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
14:65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
14:66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
14:67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
14:68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
14:69 І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
14:70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
14:71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
14:72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
15:1 І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
15:2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
15:3 І винуватили Його архиєреї багато.
15:4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
15:5 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.
15:6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
15:7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
15:8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.
15:9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
15:10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
15:11 Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
15:12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
15:13 Вони ж знов закричали: Розпни Його,
15:14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.
15:15 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.
15:16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
15:17 І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,
15:18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
15:19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
15:20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.
15:21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.
15:22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
15:23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
15:24 І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
15:25 Була ж година третя, і розняли Його.
15:26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
15:27 І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
15:28 І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.
15:29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
15:30 спаси себе й зійди з хреста.
15:31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.
15:32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
15:33 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.
15:34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
15:35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
15:36 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.
15:37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
15:38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
15:39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.
15:40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
15:41 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
15:42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
15:43 прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.
15:44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
15:45 А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,
15:46 і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
15:47 Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.
16:1 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.
16:2 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.
16:3 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?
16:4 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.
16:5 І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.
16:6 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.
16:7 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.
16:8 І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо.
16:9 Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.
16:10 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.
16:11 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.
16:12 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.
16:13 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.
16:14 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.
16:15 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.
16:16 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.
16:17 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;
16:18 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.
16:19 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.
16:20 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.